Tags: Борщагівка Михайлівська

upic_CastMeAsForumExplorer

Правильне виховання пасажирів або як колишній киянин "луганскім" став.

Перш за все прошу у більшості читачів пробачення за лексику, яку я використовуватиму, адже багатьох з Вас я узагальнив доволі негативними термінами.
Сьогодні я вам розкажу як проходять трудові будні "мєсного" у другому поколінні серед "понаєхавших".
Тиждень тому доля мене закинула у далеку-далеку далечінь - Борщагівку. Південну. Довелось скористатись чарівним автобусним маршрутом №69.
Тоді доля мені підготувала малоприємний сюрприз: поїздка відбувалась у вечірню годину-пік. І певно дивним чином автобус, що прямує до центру міста заповнився не менше за той, що з центру їхав. І вже на Лепсах довелось спостерігати скупчення людей під дверима на накопичувальних майданчиках. При цьому кондуктор все ж впевнено пересувалась салоном.
Аж ось мені під носа у відкриті двері потрапило троє молодиківх людей, що ривком упакувались до салону. Перший одразу поліз до кишені за грошвою, другий дістав талона і почав озиратись у пошуках компостера. Третій же не вийняв навіть "бананів" з вух.
До речі, дуже важлива деталь: саме на цій зупинці першим до салону скочив бомж, і сів через сидіння від мене. Ми ще до нього повернемось.

От підходить кондуктор. "Бананас" нуль уваги. Ну, ситуація типова: пані починає "напрягати" хлопця, мовля, що у тебе. Хло' вирішив бреханути і каже "службовий". Протягом останнього перегону кондуктор рази зо три попросила це службове предявити, але хлоп лише обридливо огризався.
Врешті це обридло особисто мені, і незручна шафка 0.8х1.8 привстала, та доволі неприємним низьким голосом гучно розрубала суперечку гопоруською мовою:
"У меня тоже служебный. Ну и чё?"

Не здригнулись лише одиниці. Хлоп після цього таки поліз у кишеню за грошвою і отримав талона. Кондуктор окинула оком бомжа і пішла собі далі.

Приїхали ми до Індустріали. На цій зупинці вийшов мій сусіда, і я лишився разом з безхатченком на трьох останніх сидіннях.
При цьому варто відзначити, що єдине чим його ідентифікувати можна було - несезонно тепла куртка та светр, але і вони були не дуже брудні. Від самого безхатченка нічим не тхнуло, великих пакунків з пляшками у нього не було, він не плювався і не шморгав носом. Коротше, єдиний мінус - ну немає в нього грошей на проїзд, хоч переможцем за звання "найакуратніший безхатченко" і талона йому даруй. Але до нього справ нікому не було. Поки що.
А тим часом святе місце пустим не буває. До салону зайшов батько (років 50-55) з дитиною (4-5, не більше), дитина сіла між мною і безхатченком.
Ну й ми більш-менш нормально рушили.
На кожній зупинці в автобус сідало не менше півтора десятки пасажирів, приблизно стільки ж з автобусу висаджувалося.
Аж ось на площі Кацманавтів до салону разом з іншими пасажирами спробував запихнутись ще один безхатченко. На середній майданчик. Пані кондуктор вирішила його оперативно погнати, після чого він прожогом вискочив з дверей, а водій достроково закінчив посадку.
Але на рахунок цього суперечка виникла вже між групами: двоє пасажирів відстоювали честь і право того бомжа, кондуктор разом ще з чотирма пасажирами висловлювались проти. Власне, після відїзду з зупинки конфлікт розпалювався не на жарт. Пікантно те, що пасажири між середній і заднім накопичувальними майданчиками зиркали то на кондуктора, то на безхатченка поруч зі мною. У всіх на язиці крутилось одне питання.
Власне, це питання довелось порушити мені, оскільки цей скандал краще згасити, і на цей раз ні на чиюсь користь:
"Да что вы говорите? Вот через сидение от меня сидит еще один и едет уже давно. И что, вам жалко подвести второго? Пусть себе едет". Думаю, обидві сторони того конфлікту чудово спіткнулись, "злились" у "мінуса".
Цього разу здригнулись мало людей. Безхатченко знервовано повернувся до мене, а я йому "мужик, ти зара помовчи, тебе ніхто не сіпатиме, все в порядку".
Батько дитини спочатку на мене поглянув з підозрою, але я йому кажу "не переймайтесь просто привчіть дитину до порядку, і вона ніколи не лише не лізтиме, а й і не створюватиме таких суперечок". Батько трохи заспокоївся, але продовжував дивитися вже з легкою недовірою.
Менше аніж за 10 секунд автобус зупинився перед ринком, і всі - і бомж, і батько з дитиною, і ті хто сперечався - спокійно покинули салон автобуса.
Нарешті весь кавардак вщух і я собі на 35 дБ сказав
"Скандалисты, спокойно проехаться нельзя. Столица, блин".
Аж ось один із сторонніх, хто лишився, щось спитався у кондуктора. На що у відповідь вона повернулась в мій бік і обмовилась
"С Луганска, наверное. Понаехали."
Ну що, здобули?
Російськомовне спілкування можна ще зі скрипом душі вибачити, але давати характеристику пасажиру на слушне прагнення спокійної поїздки... Столице, не соромно?


Спочатку давайте залатаємо свої правила перевезення пасажирів та оплату і будемо жити як люди. А займатись скотраством у столичному громадському транспорті навіть "мєсным" не личить .

upic_CastMeAsForumExplorer

Хмарна корона

Сьогодні нелегка закинула мене на Борщагівку, де я побачив хмарку над МЖК у вигляді чи то чудернацької корони, чи то у вигляді ядерного вибуху. Постити фото тут поки що не буду, заходьте на http://onxard.io.ua/album551298 і розглядайте. Також у тому альбомі є кілька бонусів - забудова та її елементи.