upic_CastMeAsForumExplorer

Правильне виховання пасажирів або як колишній киянин "луганскім" став.

Перш за все прошу у більшості читачів пробачення за лексику, яку я використовуватиму, адже багатьох з Вас я узагальнив доволі негативними термінами.
Сьогодні я вам розкажу як проходять трудові будні "мєсного" у другому поколінні серед "понаєхавших".
Тиждень тому доля мене закинула у далеку-далеку далечінь - Борщагівку. Південну. Довелось скористатись чарівним автобусним маршрутом №69.
Тоді доля мені підготувала малоприємний сюрприз: поїздка відбувалась у вечірню годину-пік. І певно дивним чином автобус, що прямує до центру міста заповнився не менше за той, що з центру їхав. І вже на Лепсах довелось спостерігати скупчення людей під дверима на накопичувальних майданчиках. При цьому кондуктор все ж впевнено пересувалась салоном.
Аж ось мені під носа у відкриті двері потрапило троє молодиківх людей, що ривком упакувались до салону. Перший одразу поліз до кишені за грошвою, другий дістав талона і почав озиратись у пошуках компостера. Третій же не вийняв навіть "бананів" з вух.
До речі, дуже важлива деталь: саме на цій зупинці першим до салону скочив бомж, і сів через сидіння від мене. Ми ще до нього повернемось.

От підходить кондуктор. "Бананас" нуль уваги. Ну, ситуація типова: пані починає "напрягати" хлопця, мовля, що у тебе. Хло' вирішив бреханути і каже "службовий". Протягом останнього перегону кондуктор рази зо три попросила це службове предявити, але хлоп лише обридливо огризався.
Врешті це обридло особисто мені, і незручна шафка 0.8х1.8 привстала, та доволі неприємним низьким голосом гучно розрубала суперечку гопоруською мовою:
"У меня тоже служебный. Ну и чё?"

Не здригнулись лише одиниці. Хлоп після цього таки поліз у кишеню за грошвою і отримав талона. Кондуктор окинула оком бомжа і пішла собі далі.

Приїхали ми до Індустріали. На цій зупинці вийшов мій сусіда, і я лишився разом з безхатченком на трьох останніх сидіннях.
При цьому варто відзначити, що єдине чим його ідентифікувати можна було - несезонно тепла куртка та светр, але і вони були не дуже брудні. Від самого безхатченка нічим не тхнуло, великих пакунків з пляшками у нього не було, він не плювався і не шморгав носом. Коротше, єдиний мінус - ну немає в нього грошей на проїзд, хоч переможцем за звання "найакуратніший безхатченко" і талона йому даруй. Але до нього справ нікому не було. Поки що.
А тим часом святе місце пустим не буває. До салону зайшов батько (років 50-55) з дитиною (4-5, не більше), дитина сіла між мною і безхатченком.
Ну й ми більш-менш нормально рушили.
На кожній зупинці в автобус сідало не менше півтора десятки пасажирів, приблизно стільки ж з автобусу висаджувалося.
Аж ось на площі Кацманавтів до салону разом з іншими пасажирами спробував запихнутись ще один безхатченко. На середній майданчик. Пані кондуктор вирішила його оперативно погнати, після чого він прожогом вискочив з дверей, а водій достроково закінчив посадку.
Але на рахунок цього суперечка виникла вже між групами: двоє пасажирів відстоювали честь і право того бомжа, кондуктор разом ще з чотирма пасажирами висловлювались проти. Власне, після відїзду з зупинки конфлікт розпалювався не на жарт. Пікантно те, що пасажири між середній і заднім накопичувальними майданчиками зиркали то на кондуктора, то на безхатченка поруч зі мною. У всіх на язиці крутилось одне питання.
Власне, це питання довелось порушити мені, оскільки цей скандал краще згасити, і на цей раз ні на чиюсь користь:
"Да что вы говорите? Вот через сидение от меня сидит еще один и едет уже давно. И что, вам жалко подвести второго? Пусть себе едет". Думаю, обидві сторони того конфлікту чудово спіткнулись, "злились" у "мінуса".
Цього разу здригнулись мало людей. Безхатченко знервовано повернувся до мене, а я йому "мужик, ти зара помовчи, тебе ніхто не сіпатиме, все в порядку".
Батько дитини спочатку на мене поглянув з підозрою, але я йому кажу "не переймайтесь просто привчіть дитину до порядку, і вона ніколи не лише не лізтиме, а й і не створюватиме таких суперечок". Батько трохи заспокоївся, але продовжував дивитися вже з легкою недовірою.
Менше аніж за 10 секунд автобус зупинився перед ринком, і всі - і бомж, і батько з дитиною, і ті хто сперечався - спокійно покинули салон автобуса.
Нарешті весь кавардак вщух і я собі на 35 дБ сказав
"Скандалисты, спокойно проехаться нельзя. Столица, блин".
Аж ось один із сторонніх, хто лишився, щось спитався у кондуктора. На що у відповідь вона повернулась в мій бік і обмовилась
"С Луганска, наверное. Понаехали."
Ну що, здобули?
Російськомовне спілкування можна ще зі скрипом душі вибачити, але давати характеристику пасажиру на слушне прагнення спокійної поїздки... Столице, не соромно?


Спочатку давайте залатаємо свої правила перевезення пасажирів та оплату і будемо жити як люди. А займатись скотраством у столичному громадському транспорті навіть "мєсным" не личить .

upic_CastMeAsForumExplorer

Мамаші з колясками - 2

Сьогодні новий знімок з черговим пристосуванням.
Ось перед нами фрагмент салону тролейбуса 43-го маршруту, що прямував на Кібцентр.
0014
Зверніть увагу, де (не)дуже вдало розташували мами коляски з дітьми (я вже не веду мову про те, що на зчленуванні можна сміливо провозити велосипеди)!
Звичайно, тим хто йшов на останні майданчики - коляски заважали, але спеціальний накопичувальний майданчик був зайнятий + кожна з молодих мам сідали на двері, де майданчику не було.

Варто задуматись - а чи потрібні сидіння навпроти третіх дверей?
Також треба відзначити цей цікавий застосунок "гармоні" у рухомому складі надвеликої місткості.
upic_CastMeAsForumExplorer

Смотри, какое освещение

Одного чудового дня після попойки на Хрещатику я і товариш вирішили повернутись до гуртожитку на КПІ.
Ось на кінцеву приїхав 5-й. З шумом пневматики відкрив двері, і нечислені пізньовечірні пасажири зайшли до двосекційного тролейбусу.
Ось ми сіли перед гармонню. Оглядаємо салон - нас таки небагато. На вскидку - семеро попереду, один позаду.
- Харашо - каже сусід, потягуючи коктейль з коли та горілки у пляшці.
- Да, лєпата... - переді мною "Авторське", але його вживати у тролейбусі чогось неохота. Напевно, заборонні правила так сильно діють на мене. Або не хочу просто залитись вмістом пляшки, як різко загальмуємо.
Настрій чудовий.
- А знаешь, это дефектный троллейбус.
Рука з пивом так і потяглась до рота.
- А чим це він дефектний?
- Сейчас увидишь.
І ось двері закрились. Від'їжджаємо від зупинки.
Аж ось у салоні зненацька гасне світло. На пару секунд. Повністю. Тільки вуличне освітлення зовні освітлює пусті сидіння та жовті стійки. Ось запалилась спочатку одна лампа, тепер друга, і вже за мить прокинулись всі лампи.
"Гмм.." подумав я. І здогадався, що освітлення гасне на ізоляторах.
- Ну, це як у старих вагонах метро перед станціями... Давай уявимо, що їдемо в метро.
- (з реготом) ***, Стасон, отдай пиво. Тебе вредно его пить, ты начинаешь нести ересь...
- Ша! Зараз твою міксколу спробую...

Коротше кажучи, ТРЕД №2 терміново потрібні нормальні конденсатори на освітлення.
upic_CastMeAsForumExplorer

Народный сход Соломенки

Провів вечір у компанії доволі цікавих, але тим не менш підозрілих молодих людей, що прийшли у гості до нашого спільного знайомого на кальян. Перед писаниною - поцікавився, що можна написати. Сказали з посмішкою - "смело пиши всё, пусть знают, с кем ты пересекаешься и трёшь темы".
Ну що ж...

"Наверное, все слышали о том, как мы погасили зарвавшихся Грецких? Так вот, они опять вернулись, и опять стали дергать мою деваху, типа, я нуль-чмырёнышь, а вот Грек - крутой парниша, при деньгах, своя качалка, свои в ментуре... В общем, ребята опять обнаглели, к Нинке опять стали приставать. Причем от её дома не отъезжают, а милиция на звонки не реагирует.
Пришлось мне с Ванчосом звонить ребятам и ехать аж с Гречка на Соломенку. Опять пояснять ребятам, что они не правы. Блин, когда их уже прикончат, или крепко попадутся? Такое впечатление, что девушек с сисяндрами третьего размера кроме Нинки в Киеве нету..."

-А куди їхали? - питаю

"На Вузовскую. Там Нинка живёт, и эти поцыки как раз околачиваются.
Дело горит, пришлось брать маршрутку. В те края едет 455, сели на неё на нашей качалке. И вот через 4 минуты мы были у метро (Нивки). Там проторчали около минуты. А потом за три минуты проехали от Нивок до Шулявки. Ну там где мост с заездом под себя." (типу Шулявська розв'язка)

Я про себе присвистнув: три хвилини від станції "Нивки" до станції "Шулявська"... здається, метро так прудко навіть не їде, як ця 455. Ось-де справжній експрес - ніде не зупинявся.

"Оттудова за 5 минут доехал до Севаста, там на Аркадии и на Кардачах парочку людей высадили. Все таки тролики лоховозы."

"Димон, это еще что! Я на одной красавице от Дорогожичей до Шули за 2 минуты доехал, и еще минуты за три на третьей полосе до Севаста [...] по ходу тебя тогда обогнал! Даже пятифана на это не жалко, водитель толковый попался"

Ну, як там складались розборки, читач може спробувати погуглити. Думаю, знайде щось. Мені воно нецікаво, я для себе роблю правильні висновки - Пора "маршрутки" розділяти на громадський транспорт та експреси, бо так діла в житті не буде...
upic_CastMeAsForumExplorer

Залётный

І знову на арені київського цирку - компостери.
Пропоную вашій увазі фрагмент салону тролейбуса на 46 50 маршруті...
DSC_0000512
Всі вже звикли до "ручкосмикалок" та "коцалок". Але ось ці немісцеві "зальотні" красені викликають трохи нерозуміння - "Це точно фото тролейбусів з Києва?
DSC_0000513
Чи це блогер поїхав до іншого обласного центру, і зараз прибрехує на столицю?
Чи може це черговий блохер з расії понаєхав обс*рати столицю сусідньої країни і надіслав мені трохи фоточок типу на поскаржитись, а я продався ФСБ?"

Переконувати читача не буду. Це просто не треба. А треба просто запросити бажаючих до себе у найменше столичне ґетто - на Троєщину. Ви познайомитесь не тільки з цим тролейбусом, а ще й з 20000 тисячами місцевих жителів. І не лише зрозумієте, що не брешу, а і чому цей житловий масив є ґетто.
upic_CastMeAsForumExplorer

Тепер я не пасажир а зацепер!

Ну, сьогодні настає моя черга вилитись. Зазвичай так бавляться великолітні дітки. Але з усяких правил є й винятки.
В общєм, довелось мені з Берестейки добиратись на Вернадського. Зрозуміло, що метро йде в дупу, бо на ньому платити треба, а на роботі дали картку на тролейбус-трамвай-автобус.
Простояв я на Бересті від другої години до другої двадцять, і мене це роздратувало, і пішов я пішки на Нивки.
Доходжу до залізничного мосту, аж мене обганяє сьомий... Ну, я одразу дав драпака за ним! Ось він доїхав до школи, зупинився, випустив пасажирів, я від нього у метрах двадцяти, а він, падлюка, двері закрив і поїхав!
Ну що ж, вирішив на пару хвилин стати гемороєм дніпра - вибігаю на дорогу, троль якраз пригальмовує перед стрілкою. Наздоганяю, за сходи до "ліри" - хап!, ноги на сходи - бряц!
"Зачепився" коротше! Сходи, звичайно, в мазуті, аби зачепери не чіплялись. Але з моїми репаними руками - після ПТУколеджу, де металеві болванки шкурив - цей мазут хіба руки пом'якшить, і з тролейбуса не злізу.
Отак я і заїхав на міст, подививсь наліво на стоянку і на вулицю Щербакова вдалечині. Чхати, що тролейбус постійно підстрибував на нерівному асфальті, головне втриматись.
І ось ми спустились з мосту, проїхали базу якогось охоронного агенства і доїхали до Фуршету. Там я одчіплююсь і суну в салон! (Та невже??)
Ви спитаєте, що я відчував, як їхав? Знаєте, одні люди відчувають "екстрим", другі просто кладуть у штані. А я якось хотів сісти саме в цей тролейбус, бо на іншому би запізнився. Ну, інші питання пропоную задати тим, хто буде перейматись за свій екзостан або одяг. Головне, що до місця призначення таки доїхав.
upic_CastMeAsForumExplorer

І знову посадка, і знову 91 автобус

Керівниця прокламаційного відділу поділилась ще й своєю посадкою.
"В общем, иду я такая вся из себя с Пирамиды! Да, я скупилась! И вот надо быренько прокатиться к Новусу на спортлайфе. В метро идти не то что впадлу, там сейчас просто овердохера людей, и я потеряюсь. Вот и решила пойти на автобус. Помню, что ходят рядом 220 и 91, воспользуюсь первым, что придёт.
Пошла я под мост весь такой цветной красивый к переходу. Спускаюсь и смотрю, как идёт толпа там... Девочки, это жопа! Я спустилась и давай идти. И понимаю, что толпа из метро к той стороне ползет как черепахи! Ну я давай толкаться, двинула парочку козлов возле одного киоска. Убила бы придурков, проход блин закрыли.
Дальше была лестница, толпа там вообще прихуела - я вижу автобус свой, стоит, я спешу - а толпа не пропускает! Стадо баранов, а не люди. В общем, отчаливает, ну я двинула пару лошиц и давай к нему бежать. Он разогнаться не успел, двери открыл, я почти на ходу запрыгнула..."

Варто замислитись, а якого біса метрошні пасажири заважають тим, хто спішить сісти у автобус?
upic_CastMeAsForumExplorer

Київ без проїзного - Москва.

Отримую на пошту лист такого вмісту:
"
Привіт! Це я, той самий Петро, з яким ти робив перший рейс на 33 тролі. Ти ще був з трафаретом "Обласна лікарня", а я спитавсь, нафіґа воно треба. Пригадуєш?
(Гм, пригадується такий собі Петро, низенький, у синій куртці та темних джинсах, з вусиками та бакенбардами. Ну, те що він мене найшов - ок, а що пише?)
Так от нещодавно я у дірі під назвою "Бортничі" потіряв свого проїзного на метро разом з гаманом. І довелось їхати додому через таку повну дупу, що й мені не снилось. Добре, що талони я тримав у штанах.
(О, а чому у тебе гаман був не у штанях? Ну добре, через місяць талони будуть набагато цінніші за долар, гривню, рубль та навіть євро, тут можна вже зараз всі ці грошові одиниці сміливо на смітник викидати, всесвітньою валютою буде китайський юань.)
Так от, вийшов я на вулицю Лєннона біля нової атебешки (певно, це АТБ на вигині вулиці Леніна біля Геофізики) на мороз. Повз їдуть маршрутки, хто з них на вокзал. Хто на Харківський. На годиннику було 17:20. Десь о 17:50 приїхав 104 автобус. Зайшов. Сів.
О 18:00 вже був на Бориспільській. Дальше - пішкадрала по Бажана. Десь о 18:20 доповз до Харківської. Почав питати людей, а як не на метро дістатись Лук'янівки. Одразу знайшлись хлопці, що згодились мене підвезти. Але як сказав, що без гамана, то відстали. Послали мене на... 91 автобус. Далі сказали сорок другим доїдеш.
Ну, я пішов, куди показали.
Як прийшов, то зразу не зовсім поняв, туди чи не туди попав. Там зупинка поставлена шиворот-навиворот, перед лавкою паркуються всі кому не лінь. Мимо мене проїхало за ближні півгодини п'ять автобусів 18 маршруту. Уже подумав що автобус не ходить, аж ось їде.
Одкрив мені перші двері, пішов. Показую талона, а водій так і тягне лапу - і хап! - одібрав. Бачу, що жопа.
"Че стал? Талон есть иди садись давай, вон сзади есть кто платит".
(Нє, Петян, це там такий порядок - талонів з бодуна іноді таки не дають)
і ззаду якась мразина піддакує, мол, "батонами шевели". Бидло.
Пішов в самий кінець салону, всівся.
На Южном мосту як завжди пробка. О 19:30 доїхали нарешті до Московської площі. Висадив, сам поїхав дальше по Червонозяному (Червонозоряному) проспекту. Питаю, тіпа "тут 42 автобус до Лукянівки? Мені на Дегтярівську". Вилізає з-під лавки якийсь вилупок, вилупився і каже "автобуса нет, 42 - ето тралик. Садись доедешь".
19:54, нарешті приїхав напівтемний тролейбус, на ньому табло "42". Ну і теж открив передню дверь. Ну я талона простяг водію, мені сказали зліва компостер, компостируй. Короче, цокнув я білет і пішов сів. Їхав хвилин 40. А потім ще 15 пішком до Якіра. Короче о 19:55 тільки у хату ввалився. Да, Київ без проїзного на метро - Москва нах*й.
upic_CastMeAsForumExplorer

Готур 3369.

- В общем, перец, с-слушай и кушай - сказал Неоныч (тут і далі нікнейм змінено).
- Ага. (сьорбаю супешник). Я сама уважність - викинув я.
І Неон почав...
Ну ты знаешь, Сашка моя уже все мозги вые*ла вмест того, чтобы дать. Развлекался я тут, в комнате со своей новой. Было где-то около 6 часов вечера. И тут вдруг звонок от бывшей. Ну, естественно, вышел в подъезд. Оказалось, к ней приехала моя мамаша и теперь я ей зачем-то понадобился. Е*ать! На меня моя мамка много раз клала, но когда не клала, я таких люлей от неё охватывал, а потом и батя разминался.
В общем, послушал их стрекот и послал. Но любАва вышла и сказала, мол едь раз нужен и все такое, не боись не обижусь.
Нучё как ты думаешь я поступил?
- Одягся й пішов?
- Ага, вышел с падика, за домом остановка. Ехать до Космонавтов.
(Миттєво - трол 27 до 21, 22 чи 42).
- Ну, сопсно на остановку первым пришел тралик, но я был далеко и решил не бежать, ибо мама и считай бывшая херню мутят, и пусть идут лесом, приеду когда захочу. В общем, пришел на остановку, троля уже след простыл. Жду дальше, а едет еще один двадцать седьмой. Ну, как и обычно, троли парами. Первый был длинный, этот короткий такой. И номер был у него 3369. Чего-то в память чотенько врезался.
(ну да 3 + 3 = 6, а 3 + 6 = 9, чого б такий прикольний бортномер не запамятати??)
В общем сел я, еду. На Дрожке (Дорогожичах - моя прим.) звонок. Номер незнакомый. Беру. И такой серьёзный мужской голос - мол, надо поговорить о дочери.
- Батько Сашки?
- Он самый, бл*дь. Только этого упыря не хватало. Ну он в общем такой - приезжай быстрей, или будут проблемы. У других парней проблемы были реально, поэтому я немного слился и решил что лучше ехать быстрее.
Сопсно на Шулявке между нами и предыдущем тролем вклинился 42й, что не може не радовать. Лучше пусть будет он, чем ненужные маршрутки типа 201.
- Пересів?
- Так вот об этом и тема: наш рогатый пидрила все время к нему пристраивался сзади и не открывал дверей. Что на Шалавке, что после моста, Выборгская - тупо становится сзади и ждёт, когда сьездят по харе.
- А на Індустріалі?
- О, это уже вообще пизда по всем... Спереди причалил 42й, после него мы около метров трёх с закрытыми дверями, а за нами 205ка и еще двери открыла.
Ну я не выдержал такого быдловатизма. прошел к дверям и дернул аварийный кранец влево. Наши двери еще не открылись, а у переднего троля уже закрылись и он разогнался чуток.
- Шкода, що не встиг..
Тут Неоныч підірвався та як рявкне:
- Досказать дашь, прорицатель хренов?
В общем, мы тоже двинулись немного. И вот наконец-то дверь открылась на полном ходу! Ну чо, я прыгнул и побежал вдогонку 42му, ибо цигель-цигель.
Зараз вирішив промовчати.
- В общем, бегу вниз по Гетьмана как могу. Внезапно замечаю, что троль едет медленнее меня! Да-да, я его без особых усилий догоняю и перегоняю. И даю ему фору в 40 секунд на остановке "Лебедєва-Кумача".
- Та ти шо?
- Та да, короче, доехал до площади ебучих кацманавтов, и бегом к бывшей... А шефу этого троля надо выучить, что ему двери открывать полагается.

Ось така історія...
upic_CastMeAsForumExplorer

"Запизднення" на 41 тролейбус

Сьогодні познайомився з чарівною грузиночкою. Добре, що трохи знаю грузинську, зміг дізнатись більше від оригіналу. Надаю переклад, який точно нічого не втратив.

Collapse )

От така сумна історія сталась з гостею нашої славної столиці. Що будєм дєлать, кієвлянє?